Практика в с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області

 КОМПЛЕКСНА НАВЧАЛЬНО-ПОЛЬОВА ПРАКТИКА ІЗ ДИСЦИПЛІН «ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ»ТА «ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ»

База практики була розташована у с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області. Радіальні маршрути практики включали: долину річки Теребля, озеро Синевір, сфагнове болото Глуханя, гори Кичера, Дарвайка.

Село Колочава та його околиці розташовані у Привододільних Ґорґанах. Їхньою особливістю є місцезнаходження в пониженні рельєфу між Зовнішніми Ґорґанами на півночі та Полонинським хребтом на півдні. Таке міжгірне розташування зумовлює низку специфічних рис ландшафтів.

Зокрема, захищеність сусідніми, гіпсометрично вищими хребтами визначає порівняно теплий клімат Привододільних Ґорґан. Наслідком цього є поширення широколистих фітоценозів до висоти 1200 м над рівнем моря та мішанолісових – до висоти 1500 м, що загалом не є характерним для висотної поясності Карпат.

Іншою особливістю ландшафту території проведення практики є відмінності в поширенні фітоценозів залежно від експозиції схилів. Зокрема, хвойні є домінантами на схилах південної експозції, листяні– на схилах північної експозиції.

Хвойні, переважно представлені Ялиною європейською (Рісеа abies),

,

Смерекою (Ялиця біла (Abies alba) — вид роду Ялиця (Abies), також відомий як «смерека біла»),

Ялівцем звичайним (Juniperus communis L.).

Листяні – Буком європейським (Fágus sylvática).

Важливою рисою карпатських фітоценозів є поширення специфічних гірських видів тих родів рослин, що трапляються й на рівнинній території України. Наприклад, рід конюшина представлений конюшиною гірською (Trifolium montanum),

а не луговою (Trifolium pratense),

як на рівнині. Це виразно вказує на рельєф як вагомий абіотичний чинник видової диференціації. Окрім іншого, студенти отримали змогу ознайомитись з проявом різного роду біотичних взаємин, наприклад – аменсалізмом

типовим явищем для букових лісів з їх характерною густою кроною, а також – з представниками ендемічної «Червонокнижної» флори, які перебувають на межі зникнення. Так, Арніка гірська (Arnica montana),

на відміну від практик у попередні роки (2011 – 2013 рр.) зустрічалась у лукових фітоценозах гори Кічера лише у поодиноких випадках. Це обумовлено, насамперед, антропогенними факторами (викошування, випасання худоби, використання цієї рослини з фармацевтичною та косметологічною метою). Такі тенденції допомогли керівникам практики вчергове наголосити на вразливості Природи щодо тиску людини і необхідності збереження біологічного, у т. ч. генетичного, різноманіття як запоруки збереження гомеостазу Біосфери.

Студенти-екологи висловлюють подяку за відчутну допомогу, надану при зборі, визначенні та обробці гербарного матеріалу, викладачам кафедри садово- паркового господарства – доцентові Мамчур Тетяні Василівні, доцентові Парубок Маргариті Іванівні та старшому викладачеві Свистун Оксані Вікентіївні.