125-річчя від дня народження видатного вченого-ветеринара Миколи Миколайовича Левітова

Левітов Микола Миколайович (1891–1969)

 Готуючи біографічні штрихи до портрета Миколи Левітова не можна було не звернутися до родини, де він народився, провів дитячі та юнацькі роки.

Народився в 13 лютого 1891 р. в с. Головинщиному Чаплинського району Рязанської області  у багатодітній сім’ї священника. Батько, Микола Олексійович викладав в Раненбургском повітовому училищі історію і географію. З 1880 р. – священник села Дмитриєвці Скопінського повіту, потім, за бажанням парафіян, став священником села Олексіївське (Головінщіна) Раненбурзького повіту, де до нього був священиком його тесть Євтимій Михайлович Назаретов. Мати – Олександра Евфімьєвна Назаретова.

Після закінчення Раненбурзького духовного училища в 1904 р., а потім Рязанської духовної семінарії в 1910 р. працював учителем церковно-приходської школи в с. Трьохсвятському Рязанської губернії.

З 1911 по 1915 р. – студент Харківського ветеринарного інституту МВС. Тут і розпочинаються його перші наукові дослідження в спеціальній бактеріологічній лабораторії, в якій виготовлялась вакцина проти сибірки для практичних цілей, а також для наукових досліджень.

У 1915–1916 рр. М. М. Левітов працює ветеринарним лікарем-епізоотологом МВС (Томська область); у 1916–1918 рр. – старший ветеринарний лікар Другого Оренбурзького козацького полку на німецькому фронті; у 1918–1919 рр. – молодший ветеринарний лікар корпусного лазарету армії Колчака; у 1919–1920 рр. – дільничний ветеринарний лікар Роснаргоспу (Томська область); у 1920–1925 рр. – старший ветеринарний лікар Держполітуправління Червоної армії.

Протягом 1925–1942 рр. – навчається на курсах перепідготовки ветеринарних лікарів, потім працює асистентом, науковим співробітником Інституту експериментальної ветеринарії (м. Москва); 1942–1949 рр. – старший науковий співробітник лабораторії хімії імунітету Інституту експериментальної біології АМН (м. Москва).

У 1950 р. М. М. Левітову присвоєно науковий ступінь доктора ветеринарних наук.

Впродовж 1950–1951 рр. він завідує кафедрою ветеринарії Рязанського СГІ; 1951–1954 рр. – ветеринарним відділом Інституту кролівництва Міністерства сільського господарства СРСР (м. Харків); 1954–1955 рр. – кафедрою основ ветеринарії та зоотехнії Сталінградського СГІ.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 19 лютого 1953 року комплектування професорсько-викладацького складу в інституті здійснювалося на основі конкурсного відбору. У липні 1962 р. цей порядок комплектування вузів викладачами було дещо вдосконалено. Відповідно до наказу міністра вищої і середньої спеціальної освіти була затверджена інструкція про заміщення посад професорсько-викладацького складу, згідно з якою всі викладачі, що працюють на кафедрах, підлягають переобранню на новий строк роботи через кожні 5 років. У зв’язку з цим, Уманський сільськогосподарський інститут поповнюється досвідченими викладачами. Зокрема, кафедра тваринництва – професором М. М. Левітовим, рослинництва – Г. І. Мусатовим, овочівництва – П. М. Білецьким, генетики, селекції і насінництва – О. І. Івановим та ін.

Наукова діяльність вченого-мікробіолога М. М. Левітова присвячена проблемам ветеринарії, зокрема питанням отримання протисибіркових сироваток методом зворотного введення еритроцитів, імуносироваток – методом плазмофорезу, отримання неантигенних білків із плазми крові.

Микола Миколайович Левітов –  автор 64 наукових праць і 4 винаходів, серед яких «Способи підвищення виходу імуносироваток»; «Технологія дезантигенування білків плазми тварин».