Меню
Остання редакція: 04 листопада 2016

Вибіркові навчальні дисципліни

 

2.2. Дисципліни вільного вибору студента

2.2.1. Дисципліни соціально-гуманітарної підготовки

Соціологія і політологія

Економічна теорія

Психологія

2.2.2. Дисципліни фундаментальної, природничо-наукової та загальноекономічної підготовки

Екологічне землеробство і агрохімія

Правознавство

2.2.3. Дисципліни професійної та практичної підготовки

Екологія біологічних систем: (екологія рослин, екологія тварин, екологія мікроорганізмів)

Агроекологія

Основи наукової діяльності

Сучасні вимоги Болонської системи освіти передбачають підготовку кваліфікованих кадрів, які все більше орієнтується на самостійну роботу, близьку до дослідницької. Завдання цієї навчальної дисципліни — максимальною мірою сприяти розвиткові наукової творчості у будь-якій діяльності, зокрема у галузі екології.

Науково-дослідна робота— це головний шлях набуття, примноження й оновлення знань, який передбачає уміння ставити наукові завдання, планувати їх виконання, організовувати збір та обробку інформації, а також створювати умови для генерування нових ідей та їх практичної реалізації.

Студентам ці знання допоможуть під час освоєння нових дисциплін, самопідготовки, написання курсових і дипломних робіт, рефератів, проходження виробничої практики, у процесі навчання в магістратурі і аспірантурі, сформує погляди на методологію наукового пізнання, сутність загальнонаукових та спеціальних методів і принципів проведення дослідження та оформлення їх результатів.Більшість із названих вище питань буде орієнтовано на підготовку та проведення екологічних досліджень. Зокрема, це стосується вибору теми, послідовності досліджень, методів пошуку й обробки інформації, аналізу отриманих результатів, формулювання висновків і пропозицій.

Екологічна токсикологія

Міжнародна екологічна діяльність

Екологічні біотехнології

Управління якістю сільськогосподарської продукції

Соціальна екологія

Із запровадженням екології в систему освіти вона стала визначником світогляду і нової філософії життя. Усе, що раніше сприймалося як проблема збереження видів і охорони довкілля, тепер набуває виразних ознак глобальної екологічної кризи і потребує іншого концептуальногоосмислення.

Екологічну проблему піднесено на гуманітарно-світоглядний рівень, оскільки відповідь на екологічний виклик корениться в гуманітарній сфері, в системі світоглядних цінностей, в моральних, етичних табу і заборонах, якими керується людина, діючи в природі.

Сьогодні виклик природі робить не окрема країна, культура чи цивілізація, а все людство і відповідь може бути роковою за наслідками. Тому усвідомлення свого місця в природі, своїх зв’язків з природою, розуміння обмежень, які накладаються законами природи і вміння їх використовувати при конструюванні своїх людських систем, є найістотнішою складовою професійної (кваліфікаційної) характеристики і моральної зрілості фахівця-еколога.

Україна, приєднавшись на початку 90-х років до стратегії стійкого екологічно безпечного розвитку, проголошеної ООН (RIO – 92, RIO + 5, RIO + 10, RIO + 20), визначила зміст екологічної освіти на віддалену перспективу. Специфіка її полягає в гуманітарній спрямованості та у трактуванні соціоекосистеми як форми взаємодії природи і суспільства, що функціонує в конкретних природно-історичних умовах відповідно до принципів екологічного імперативу.

Радіобіологія та радіоекологія

Основи ГІС-технологій

Екологічні проблеми часто вимагають негайних і адекватних дій, ефективність яких безпосередньо пов'язана з оперативністю обробки і подання інформації. При комплексному підході, характерному для екології, зазвичай доводиться спиратися на узагальнюючі характеристики навколишнього середовища, унаслідок чого, об'єми навіть мінімально достатньої початковій інформації будуть великими. Погруповання даних в потрібному вигляді, їх належне зображення, зіставлення і аналіз можливе при використанні сучасноїпотужної технології географічних інформаційних систем (ГІС).У сучасній концепції ГІС закладені всебічні можливості збору, інтеграції і аналізу будь-яких розподілених в просторі або прив'язаних до конкретного місця даних і передусім екологічних даних.

Дисципліна «Основи ГІС технологій» має на меті навчити студентів теоретичним основам, інформаційним технологіям формування цифрової моделі місцевості, створення цифрових карт з моніторингу довкілля, сприяти розвитку логічного мислення, формуванню наукового світосприйняття і прививати схильність до творчості.

До головних завдань дисципліни належать - дати основикартографічної теорії геоінформатики, дистанційного зондування Землі, обробки матеріалів аерокосмічної зйомки, технологій створення цифрових карт.

Топографія з основами картографії

Темпи росту антропогенного впливу на довкілля обумовлюють актуальність еколого-географічного аналізу й оцінювання територій. Важлива роль при цьому належить картографічному моделюванню, що є підґрунтям, для впорядкування, аналізу та узагальнення різноманітної інформації про природні екосистеми.Якісна підготовка фахівців з екології знаходиться в тісному взаємозв’язку з отриманням ними знань щодо використання картографічних методів дослідження і оцінювання територій.

Картографічні зображення належать до числа основних джерел масових вихідних даних для ГІС і є найпоширенішою формою подання результатів її функціонування з використанням методів картографічної візуалізації даних у формі комп'ютерних і електронних (відеоекранних) карт.Картографія, особливо тематична дуже тісно пов’язана з геоінформатикою та дистанційним зондуванням. Поява геоінформаційних систем ознаменувала заміну графічних (образно-знакових) моделей об'єктів земної поверхні цифровими.Алерозвиток цифрової картографії нічого не міняє по сутізалишаючи картографію основою накопичення екологічної інформація, а цифрові карти – новим джерелом просторових даних, які можуть сприйматися людиною візуально.

Екобезпека продовольчої сировини і харчових продуктів

Екологічний захист агроекосистем і агробіоценологія

Метрологія і стандартизація

2. ВИБІРКОВІ НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ (спеціалісти, Екологи)

2.2. Дисципліни вільного вибору студента

 2.2.1. Дисципліни професійної і практичної підготовки

Фітомеліорація

Сучасні концепції природокористування

Концепції природокористування—новий розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів, шкоди від забруднення природного середовища, процеси, явища суспільного життя, що викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднення всіх сфер Землі.

Розумне, цілеспрямоване використання природних ресурсів можливо тільки на основі глибокого вивчення законів розвитку природи. Характер взаємодії суспільства і природи знаходиться в прямій залежності від способу виробництва і рівня розвитку продуктивних сил від характеру суспільних відносин. Певне відношення до природи обумовлюється формою суспільства. Загальний характер, масштаби і глибина взаємодії суспільства і природи мають очевидну історичну обумовленість. Отже, метою викладання дисципліниє закладення основ з теорії та практики сучасного природокористування.

Предметомцієї науки є характер співвідношення позитивних і негативних змін природних умов, рівні використання суспільством природного середовища в зв'язку з виробничими, відношеннями між людьми за даними економічних наук, географії, геології, біології, ґрунтознавства, лісоводства, демографії, метеорології, гідрології та інших наук.

Головними завданнями цієї науки є дослідження сучасного стану взаємодії природи і суспільства в процесі природокористування (згідно головних його концепцій), а також розробка головних напрямків і методів оптимізації цієї взаємодії.

Екологія лісів

Управління та поводження з відходами

Рекультивація земель

ВИБІРКОВІ НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ (магістри, екологи)

2.2. Дисципліни вільного вибору студента  (Спеціалізація "Екологічно чистих виробництв")

2.2.1. Дисципліни соціально-гуманітарної підготовки

Екологічний туризм

Виконуючи соціальне замовлення суспільства – підготовку кваліфікованих спеціалістів рівня «магістр», фахівець еколог повинен відповідати певним суспільно-політичним, професійним і особистим вимогам. У формуванні таких професійних рис чільне місце посідає дисципліна «Екологічний туризм», яка знайомить студентів з основними формами екотуризму, його змістом та структурою в Україні та у зарубіжних країнах,як активною і безпосередньою формою відвідування природних територій з особливими природними і культурними умовами, гармонії людини з природними екосистемами, культурними традиціями місцевої спільноти.

В результаті освоєння навчальної дисципліни «Екологічний туризм» магістр оволодіває: головними положеннямитуризмології і форматами екологічних турів для різних цільових груп;методологією та методикою екскурсійної справи;географією екологічного туризму; знаннями про типи туристичного природокористування;сучасними комп’ютерними технологіями щодо складання туристичних цифрових карт; знаннями зпідготувки та організації тематичних турів в сфері екологічної освіти і виховання; уміннями з візуального визначення ступеню рекреаційного навантаження на ландшафти.

2.2.2. Дисципліни фундаментальної, природничо-наукової та загальноекономічної підготовки

Екологія лісів

2.2.3. Дисципліни професійної та практичної підготовки

Екологічно чисті технології виробництва плодів і овочів

Поводження з відходами в галузі с.-г.

Збалансоване природокористування в галузі с.-г.

Згідно з сучасними уявленнями головне завдання створення агроекосистеми — забезпечити людину продуктами харчування. Але саме в цьому завданні сховане найглибше протиріччя, яке ставить агроекосистеми поза законом у взаємовідносинах природи і суспільства. В зв’язку з цим уявлення про збалансоване природокористування у сільському господарстві постає як непересічне завдання. Прагнення до монокультури в агроекосистемах суттєво знижує біорізноманіття природних екосистем даної території, а, відтак, знижує стійкість як останніх, так і самих агроекосистем. Відповіддю людини на це є наскрізна хімізація (переважно, для боротьби з «зайвими» людині видами рослин та шкідниками), а, останніми роками і біотехнологізація (шляхом виведення нових резистентних сортів і гібридів). В агроекосистемах докорінно змінена екологічна піраміда, на вершині якої стоїть людина. 

Мета дисципліни – сформувати у магістрантів уявлення про те, що сільське господарство – чи не єдина галузь яка наближена до природних екосистем типом речовинно-енергетичного обміну, а збалансоване природокористування у сільському господарстві можливе на шляхах повернення до природних механізмів біосфери.

Завдання дисципліни – навчити магістрантів головним принципам збалансованого природокористування і умінню застосовувати їх у майбутній практичній діяльності з охорони природи та організації природокористування у сільському господарстві.

У результаті вивчення навчальної дисципліни майбутні екологи повинні:

- Знати як головні теоретичні підвалини збалансованого природокористування, так і конкретні шляхи і напрями подолання екологічних проблем у сільському господарстві;

- вміти:розрізняти типи природокористування за рівнем виснажливості природних екосистем і знаходити шляхи зменшення антропогенного тиску в процесі ведення сільського господарства.

Останні новини

Всі новини